2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь

Ця подія покликана привернути увагу громадськості і урядів різних країн світу, про цінності водно-болотних угідь для підтримання стійкого розвитку нашої планети. Конвенція про водно-болотні угіддя, які мають міжнародне значення в першу чергу в якості середовища проживання водоплавних птахів, була підписана 2 лютого 1971 р. В місті Рамсаре (Іран), і з тих часів носить назву Рамсарської конвенції.

День її підписання в 1997 р. був об’явлений Всесвітнім днем водно-болотних угідь. Головною ціллю конвенції є збереження і раціональне використання водно-болотних угідь як засіб досягнення стійкого розвитку в усьому світі.

Однією з головних умов приєднання до Рамсарської конвенції є створення хоча б одного Рамсарського угіддя на своїй території. Вибір території здійснюється за складною системою критеріїв. Угіддя, проголошені державою Рамсарськими, вносяться секретаріатом Конвенції в перелік водно-болотних угідь міжнародного значення. Інформація про стан цих об’єктів тримається в базі даних Міжнародного бюро по збереженню водно-болотних угідь і постійно обновляється.

 

До теперішнього часу до Рамсарської конвенції приєдналося 144 держави, а загальна кількість Рамсарських угідь перевищила 1 400 із загальною площею 122 млн. га.

 

 

В Україні на сьогодні є 37 водно-болотних угідь міжнародного значення загальною площею біля 770,545 тис. га.

В Житомирській області розташоване водно-болотне угіддя міжнародного значення «Поліські болота», яке включає в себе дві різні  ділянки: ділянку верхових і перехідних боліт «Міроші» та ділянку перехідних-низинних боліт в заплавах малих річок Болотниці і її притоки Жолобниці, що розташовані в с.Селезівка, Овруцького району Житомирської області. Угіддя головним чином є середовищем існування водоплавних птахів.

Територія Угіддя (площею 2 145 га) повністю входить до складу Поліського природного заповідника площею 20 097 га. Угіддя знаходяться у межах природоохоронної території і тому тут здійснюються лише наукові дослідження, природоохоронні заходи, включаючи протипожежні заходи і санітарні рубки.

Угіддя розташоване у межах північної частини Українського кристалічного щита, що є найдавнішим ядром формування Східно-Європейської платформи і має незначний за потужністю осадовий покрив. Район Угіддя відноситься до Житомирської ділянки Українського Полісся і представляє собою сукупність високих піщаних гряд, дюн і валів, що утворилися в льодовиковий період та понижень між ними, які зайняті долинами рік та болотами. До складу Угіддя включені переважно заплави малих річок басейну Прип’яті – Уборті і Болотниці, з системою боліт між ними.

Рель’єф формується річковими заплавами, торфовими відкритими та лісовими болотами, а також сосновими лісами. Торфові болота, формування яких почалось ще 8-9 тис. років назад, займають майже 65% території Угіддя.

Переважають піщані, дерново-слабкопідзолисті ґрунти, часто оглеєні, що чергуються із болотними ґрунтами. Западини між піщаними пагорбами вкриті торфово-глеєвими ґрунтами та торфовищами.

Угіддя знаходиться в басейні р.Уборть (довжина 292 км, площа басейну 5 820 км²), яка бере початок у Житомирській області та впадає на території Білорусі в притоку Дніпра – р.Прип’ять (довжина 761 км, площа басейну 114 000 км²).

Безпосередньо у межах Угіддя протікає притока р.Уборті – р.Жолобниця (довжина 113 км, площа басейну 1 460 км²) із своєю притокою – р.Болотницею (довжина 26 км, площа басейну 143 км²).

Верхові та перехідні болота масиву «Міроші» живляться переважно дощовими та сніговими водами, тоді як інша ділянка Угіддя заплавного типу. Під час весняних повенейтериторія Угіддя практично повністю покривається водою.

Угіддя є типовим водно-болотним комплексом для одного з найбільших заболочених регіонів Європи – Полісся, входить до складу Поліського природного заповідника, який входить в 138 найцінніших територій України. Тут сформувався типовий для Полісся фауністичний комплекс.

Угіддя знаходиться у межах природоохоронної території і тому тут здійснюються лише наукові дослідження, природоохоронні заходи, включаючи протипожежні заходи і санітарні рубки.

Така ж сама діяльність при використанні земель, що і в межах Угіддя, на інших ділянках Поліського природного заповідника; в Охоронній зоні заповідника (площею 9 878 га) – рільництво (вирощування зернових, картоплі та овочів), сінокосіння та випас худоби; заготівля деревини, збір ягід та грибів, полювання та любительське рибальство, рекреація.

Заплановано розробку ряду менеджмент-планів для збереження окремих рідкісних видів флори і фауни. Буде розроблено спеціальний менеджмент план щодо водно-болотного угіддя міжнародного значення.

Візит-центр знаходиться в адміністративному приміщенні Поліського природного заповідника у с.Селезівка (Овруцький район, Житомирської області). Здійснюються екскурсії в музеї та по екостежці, що прокладена поряд і частково заходить на територію Угіддя.

У 2017 році за пропозицією Секретаріату Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя для зменшення впливу стихійних лих». Основною ідеєю цього лозунгу є підкреслення важливості екосистем водно - болотних угідь у зменшенні впливу таких екстремальних погодних явищ як повені та посухи.

Доведено, що водно-болотні угіддя відіграють значну роль у зменшенні впливу таких екстремальних погодних явищ як повені та посухи. Водно - болотні угіддя діють як природні водосховища - акумулюючи і зберігаючи дощові та талі води, вони запобігають повеням. Протягом посушливих періодів водно-болотні угіддя «віддають воду» і затримують початок посухи.

Реалізація на практиці пріоритетів щодо збереження та сталого використання водно-болотних угідь можлива лише за умови об’єднання зусиль усіх державних та недержавних установ та організацій, всього населення країни.